gjhgjgjhgjgjhgjhgjhg

Якщо ви зіткнулися з жорстокістю або насильством у своїй сім’ї.

А.Міняєва, директор РЦППСР

Проблема домашнього насильства в наш час є дуже актуальною для нашого регіону. Багато батьків поїхали за кордон на заробітки і залишивши вдома неповнолітніх дітей на іншого батька, опікунів, сусідів, а інколи – кинувши напризволяще. Діти опиняються беззахисними перед фізично і психологічно сильнішими дорослими, які дуже часто використовують ці переваги у власних цілях. Дехто з батьків взагалі вважає, що має право робити зі своєю дитиною все, що заманеться. Можливо,  вони просто не замислюються над тим, що деякі їхні дії можна кваліфікувати як насильство і притягнути їх до адміністративної і кримінальної відповідальності.

Які  дії можна кваліфікувати як насильство? Куди звернутися, як захистити себе у разі вчинення насильства?

В Україні 15 листопада 2001 р. прийнято Закон  “Про попередження насильства в сім’ї”. Цей Закон визначає правові і організаційні основи попередження насильства в сім’ї.

Цим законом визначено перш за все термінологію, яка є особливо важливою при застосуванні юридичних способів захисту. В законі даються  поняття взагалі насильства в сім’ї та окремих видів насильства в сім’ї: сексуального, фізичного, психологічного, економічного.

Отже:

·                     насильства в сім’ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральної шкоди, шкоди його фізичному чи психічному здоров’ю;

·                     фізичне насильство в сім’ї – умисне населення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що  може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності;

·                     сексуальне насильство в сім’ї – протиправне посягання одного члена сім’ї  на статеву недоторканість іншого, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім’ї;

·                     психологічне насильство – насильство пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдатися або завдається шкода психічному здоров’ю;

·                     економічне насильство – умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, одягу, їжі та іншого майна чи коштів, на які постраждали має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного та психічного здоров’я;

Прийняття, облік і розгляд заяв здійснюється за місцем проживання постраждалого від насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства, управлінням або відділом у справах сім’ї і молоді, органами опіки і піклування, службою дільничних інспекторів міліції та кримінальною міліцією у справах неповнолітніх органу внутрішніх справ. Відмова у прийнятті та розгляді заяви не допускається.

Члени сім’ї, які вчинили насильство в сім’ї, несуть кримінальну, адміністративно чи цивільно-правову відповідальність відповідно до закону.

У Законі України “Про охорону дитинства” в ст..10 “Право на захист від усіх форм насильства” записано: “Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності”. Дисципліна і порядок у сім’ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і включають принципи честі та гідності дитини.

Держава здійснює захист дитини від:

·                     усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, у тому числі з боку батьків або осіб, що їх замінюють;

·                     втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин;

·                     залучення до екстремістських релігійних психокультових угрупувань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо.

Держава через органи опіки і піклування, служби у справах неповнолітніх у порядку, встановленому законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною.

Дитина має право особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах неповнолітніх, інших уповноважених органів за  захистом своїх прав, свобод і законних інтересів.

Співпраця заступника директора школи з виховної роботи з практичним психологом,соціальним педагогом.

Галина Куцик ( Надвірнянська ЗОШ 1-3ст.№4)

Актуальним питанням для освітнього закладу є створення психологічно безпечного середовища у школі. Важливу роль у цьому відіграє адміністрація,психологічна служба освітнього закладу,діяльність всього педагогічного колективу і кожного педагога зокрема. У зв’язку з цим,одне з основних завдань педагогічного колективу та психологічної служби школи-моделювання і проектування освітнього емоційно комфортного середовища,в якому будуть задоволені основні потреби учнів,і в якому усі учасники навчально-виховного процесу зможуть зберегти і зміцнити своє психічне та фізичне здоров’я.

Саме в виховній роботі заступника директора,практичного психолога,соціального педагога є багато спільного,взаємопов’язаного . Це - всебічний розвиток особистості школяра та згуртування класного колективу,а також:

· Організація роботи з педколективом,зокрема з класними керівниками(педрада,методобєднання класних керівників);

· Організація роботи з батьками(батьківські збори,батьківський всеобуч)

· Організація роботи з громадськими організаціями(центр соціальної служби для молоді,інспекція у справах неповнолітніх,центр зайнятості населення);

· Профілактика шкідливих звичок(робота наркопоста);

· Робота з учнями,схильними до правопорушень(РПП,індивідуальні бесіди);

· Робота з обдарованими дітьми(конкурси,КВК,свята,виставки творчих робіт,звіт перед батьками);

· Робота з дітьми з особливими потребами(програма «Милосердя»).

Співпраця повинна ґрунтуватись на:довірі,доброзичливості,відповідальності,толерантності,емоційній взаємодії та взаємодопомозі;вільному висловлюванні думки під час обговорення загальних роблем,діловій критиці,відсутності тиску.

Дієвість складових частин системи виховної роботи зумовлюється глибокими знаннями індивідуально психологічних особливостей учнів,умов їх сімейного виховання,мікросоціального оточення.

Важливим є вивчення особливостей мікрорайону школи,соціально-педагогічного «портрету сімей учнів,можливостей залучення батьків до виховної роботи в школі,виявлення сімей,які потребують особливої педагогічної уваги.

Соціальний педагог,практичний психолог спільно з класними керівниками відвідують учнів вдома,вивчають мікроклімат та взаємостосунки учнів з їхніми батьками,виносять проблеми сімейного виховання на засідання ради профілактики правопорушень. Якісно проведена діагностика,вироблені рекомендації по відношенню до певних дітей,розробка педагогічних завдань допомагає вчителям у підготовці бази для індивідуального виховання кожної дитини,кращої її адаптації до умов занять в школі.

В кожній школі створюється база категорійних дітей і відповідно до кожної категорії дітей розробляються певні виховні заходи. Соціальний педагог складає акти обстеження побутових умов проживання дітей різних категорій в сім,ях  , ознайомлює з результатами (висновками обстежень)класних керівників. Соціальний педагог, практичний психолог відвідують уроки, виховні години,де спостерігають за психологічним мікрокліматом колективів, спілкуванням між учнями; учнями та вчителями. Розробляються  рекомендаціі  для  роботи з кожним колективом. Адже кожен колектив своєрідний і вимагає особливого підходу у вирішенні його  проблем. Часто ми бачимо конфліктні ситуації між підлітками, які спільно вирішують соціальний педагог та практичний психолог. Саме їм сьогодні доводиться проводити значну індивідуальну роботу з дітьми асоціальної поведінки. Щодня у них багато запитів у роботі від вчителів, заступника директора.

 Допомогти дитині зрозуміти своє місце у суспільстві, розкрити себе, підняти самооцінку – важливе спільне завдання виховної роботи школи. Нерідко  ми бачимо у дітей труднощі у спілкуванні з ровесниками, невпевненість у собі, своїх можливостях, занижену самооцінку. Які причини цього і як їх вирішити – складна робота психолога, соціального педагога, класного керівника. З цією метою здійснюється психолого – педагогічна корекція, консультація з батьками учнів, тренінгові заняття з дітьми. Невелика школа дає можливість охоплювати усіх категорійних дітей, отримувати необхідну інформацію.

 Про дітей групи ризику знаємо багато: в якій сім,ї виховується дитина, чим займається у вільний час, чи пропускає уроки без поважних причин,  з ким товаришує, чи має  шкідливі звички  .Систематично проводимо рейди-перевірки по виявленню курців серед учнів школи,повідомляємо їх батьків,проводимо зустрічі з медичними  працівниками.

 Ефективними є зустрічі з працівниками кримінальної міліції, яких ми запрошуємо як для індивідуально – профілактичних заходів, так і для участі в засіданнях РПП. Плідною є й співпраця школи з працівниками відділу у справах дітей райдержадміністрації.  Є конкретні проблемні діти ( а це 5-ро), над якими здійснюють контроль ці   працівники .

  Вони запрошують батьків на співбесіду, відвідують дітей вдома, цікавляться всіма їхніми проблемами, інформують нас, ми – їх про результати проведеної роботи. Це має вагомий вплив на батьків, учнів, усвідомлення їхньої відповідальності за виховання дітей, посилення контролю за дітьми.

  З метою попередження насилля в сім’ї, в школі було проведено:

   - розширене засідання класних керівників 1-11 кл. на тему: «Профілактика правопорушень у школі. Забезпечення захисту дітей від будь – яких форм фізичного або психологічного насильства» за участі представників відділу у справах дітей та працівників правоохоронних органів.

 - круглий стіл «Захист дітей від насильства та жорстокого поводження» - для учнів 8-9 кл.

 - батьківські збори у 5- х кл.: «Насильство в сім’ї ».

- семінар «Проблеми насильства в сучасному суспільстві».

 Особливе місце у виховній роботі нашої школи відводиться роботі з дітьми з особливими потребами. Реалізовується програма « Милосердя», початком якої став проект «Твори добро, бо ти – Людина». З якою радістю діти беруть участь у вогниках « Надії », відвідують вдома хворих дітей, організовують для них свята, конкурси, ігри. Звісно ця робота здійснюється під контролем педагогів, залучаються діти відповідного віку. Слід зауважити, що до групи «Милосердя » входять діти 5-7 класів, які не завжди успішно навчаються, активні в інших позакласних заходах, мають проблеми з поведінкою, але ці діти здебільшого мають зерно доброти.

  Щоб попередити правопорушення серед учнів , насилля в шкільних колективах, слід залучити учнів до відвідування цікавих для них гуртків . Цікаві для них виховні заходи здружують дітей, вони знаходять спільний інтерес.

  На базі школи працюють гуртки за інтересами, де діти розвиваються, удосконалюють свої вміння. Результативними є гуртки від центру творчості, РЕНЦу, де підлітки мають змогу профорієнтуватись. На перукарському гуртку сьогодні здобувають майстерність старшокласниці, які мали проблеми у стосунках з батьками, пропускала школу. Спільно з психологом школи проводиться профорієнтаційна робота. Індивідуальний підхід керівника гуртка, знання психології підлітків дає позитивний результат – проблемна дитина, якій недостатньо приділяється увага батьків, бачить свою мету – здобути професію.

   Як, бачимо, важливо спрямувати дітей до певного виду діяльності, цікавої тепер, необхідної в майбутньому . Слід орієнтувати учнів на позитив.

Організація та проведення заходів просвітницького напрямку з формування здорового способу життя учнівської молоді.

Н.В. Хмель, соціальний педагог Надвірнянської ЗОШ І-ІІІ ступенів №3

В Україні намітилася тенденція до збільшення впливів негативної поведінки серед дітей і молоді. За ряду несприятливих соціокультурних умов дитяче та підліткове середовище спрямоване на прилучення до нікотину, алкоголю, різноманітних наркотиків, на ранні сексуальні зв’язки, що різко погіршує стан фізичного і психічного здоров’я підлітків. Гостро стоїть проблема репродуктивного здоров’я, ранньої вагітності дівчат-підлітків. Дослідження засвідчили, що половина дітей, які мають проблеми з фізичним та психічним здоров’ям схильні до негативних виявів поведінки. Як результат, кожен п’ятий важко засвоює навчальний матеріал, такі діти втричі частіше порівняно з іншими піддаються впливу наркотиків. За оцінкою медиків, практично здоровими закінчують школу лише 5-7 відсотків учнів.

Ряд прорахунків у реалізації Національних програм протидії наркоманії та боротьби із захворюванням на СНІД, а також боротьби із злочинністю призвели до втрати довіри стосовно державної політики в розв’язанні цих проблем, а це в свою чергу, негативно впинуло на загальну соціально-психологічну атмосферу у суспільстві.

Просвітницька робота серед молоді щодо здорового способу життя поки що не дуже ефективна. Більшість учнів, особливо старшокласників (від 80 до 97 відсотків), не мають достатніх знань з таких гострих проблем, як запобігання наркоманії, алкоголізму, СНІДу тощо. У зв’язку з відсутністю підготовлених кадрів (лише 12-15% вчителів у міській місцевості та 6-8% у сільській) знання про шляхи збереження і зміцнення здоров’я в навчальних закладах України реалізуються здебільшого формально, епізодично, без урахування об’єктивних тенденцій у молодіжному середовищі (погіршення життєвих умов, послаблення мотивації до здорового способу життя, низький рівень превентивних знань, навичок і вмінь, вплив ЗМІ тощо).

Педагоги недостатньо володіють спеціальними методами роботи з формування знань, вмiнь і навичок із збереження і зміцнення здоров’я підлітків, мало використовують у цій роботі сучасні підходи. Профілактична діяльність державних освітніх закладів зорієнтована на передавання знань від дорослого до дитини з ігноруванням активної позиції самої дитини, її права на самовизначення щодо власного способу життя. А практика показує, що набуття і закріплення установок на здоровий спосіб життя і безпечну поведінку є значно ефективнішими в ході спілкування підлітків між собою.

Кожен психолог у своїй роботі стикається з наступними проблемами: наркоманія неповнолітніх, алкоголізм, токсикоманія, бездоглядність (в тому числі діти, батьки яких за кордоном), ранні безладні статеві стосунки (вагітність дівчат-підлітків), венеричні захворювання, проблема ВІЛ/СНІДу, надмірна захопленість комп’ютерними іграми.

Наркотизація як соціальне явище має свою закономірність, динаміку розвитку. Тютюн – це найчастіше перший наркотик, з яким знайомляться діти. Серед його споживачів – 6-8% - діти молодших класів. Курить кожен п’ятий п’ятикласник, майже половина восьмикласників і майже 60 % випускників школи.

Другий наркотик – алкоголь. Чверть восьмикласників мають чітку орієнтацію в світі алкогольної продукції. Така статистика свідчить про відсутність мотивованої спрямованості підлітків на формування та збереження свого здоров’я. Це також  наслідок відсутності в суспільстві пріоритету здорового способу життя.

Для профілактики негативних явищ в молодіжному середовищі можна  використовати модулі програми «Рівний-Рівному» та  «Діалог».

Володіючи методиками проведення тренінгових занять психолог може донести до підлітків важливу інформацію як в теоретичній формі так і сприяти формуванню навичок поведінки. Але не завжди йому вдається самому адекватно розібратися у всіх тонкощах проблеми. Щоб розглянути всі аспекти проблеми потрібно залучати спеціалісті різних галузей: наркологів, венерологів, юристів, гінекологів, сексопатологів, спеціалістів кримінальної поліції, прокурорів, міліціонерів тощо.

Отже, основними напрямками щодо популяризації здорового способу життя учнівської молоді є: тренінгові заняття, бесіди-зістрічі з спеціалістами різних галузей, тематичні відеолекторії, відвідування спеціалізованих закладів для унаочнення негативного впливу токсичних речовин на організм людини (наркодиспансер, дитячий реабілітаційний центр, де знаходяться діти з ДЦП, хворобою Дауна тощо, будинки дл ядітей з фізичними та психічними вадами, на відкриті судові засідання). Важливим напрямком у сприянні поширення здорового способу життя має стати робота з бітьками важких підлітків та учнів з групи ризику, залучення їх до співпраці з шкільними працівниками.

Пріоритетні напрямки розвитку соціально – психологічної служби в закладах освіти Надвірнянського району в 2011-2012 рр.

Аліна  Міняєва,  директор Надвірнянського  районного центру практичної психології   і  соціальної роботи

Нові соціальні вимоги, відповідні стратегічні зміни розвитку освіти України та загальноосвітні тенденції актуалізують соціально – психологічний супровід навчально – виховного процесу. Створення єдиної психологічної служби, яка вміщує дві категорії фахівців – практичного психолога і соціального педагога, усвідомлення їх функціональних обов’язків і вміння виконувати одне завдання через різні підходи, форми й методи – сьогодні є не тільки пріоритетним, але й необхідним для якісного здійснення соціально – психологічного супроводження всіх учасників навчально – виховного процесу.

   Основною метою діяльності психологічної служби є психологічне забезпечення та підвищення ефективності педагогічного процесу, захист психічного здоров’я і соціального благополуччя усіх його учасників: вихованців, учнів та педагогічних працівників.

Соціально – педагогічний патронаж спрямований на надання соціально – педагогічної допомоги соціально незахищеним категоріям учнів з метою подолання ними життєвих труднощів та підвищення їхнього соціального статусу.

   У цьому році виповнилося 20 років створення психолоічної служби системи освіти України.

   На кінець 2010 -2011 навчального року кількість фахівців служби становить 86 осіб, з них практичними психологами на 100 % забезпечені ЗОШ та ДНЗ, а от соціальними педагогами вакансії забезпечені лише на половину.

   Зростання кількості спеціалістів не завжди призводить до підвищення ефективності функціонування системи в цілому, отже в цьому аспекті невирішеним залишається питання розробки та впровадження моніторингу й оцінки ефективності діяльності практичних психологів і соціальних педагогів.

   Працівники служби виконують значний обсяг роботи з психологічного супроводу та соціально – педагогічного патронажу усіх суб’єктів навчально – виховного процесу. Переважна більшість видів роботи практичних психологів і соціальних педагогів має відбуватись у спеціально обладнаних приміщеннях згідно з Положенням про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів ( наказ МОН України від 19.20.2001 р. № 691). Тому термінового вирішення потребує проблема надання окремих кабінетів та створення належних умов праці для практичних психологів і соціальних педагогів.

   З огляду на аналіз діяльності практичних психологів, соціальних педагогів, особливо молодих спеціалістів, варто звернути увагу на відпрацювання алгоритму діяльності. Практичний психолог навчального закладу повинен сконцентрувати основну діяльність

на : вивченні рівня готовності дитини до шкільного життя, адаптації до нових умов навчання ( 1-ий, 5-ий класи); характерологічних особливостей дітей підліткового віку

( 7 – 8 класи); підготовки до профільного навчання ( 8 – 9  класи).

   Розбудова системи інклюзивної освіти для дітей з особливими освітніми потребами покладає на психологів особливу відповідальність за створення комфортних умов їх перебування в навчальному закладі, підготовку решти дітей у класі, школі, батьків і вчителів до взаємодії з ними, розробку відповідних програм розвитку. У окремих випадках запровадження інклюзії в межах закладу відбувається хаотично, стихійно, що призводить до формального підходу в цоьму процесі.

   За таких умов, адміністрація навчального закладу ставить перед психологом неадикватні завдання, які можливо виконати виключно за умови тривалої і ефективної взаємодії кількох спеціалістів. Рівень підготовки практичних психологів і соціальних педагогів залишається низьким, тим більше в таких питаннях, як підходи до дітей з особливими освітніми потребами. З огляду на вказане є необхідним розробити та запровадити проблемно – тематичні курси спеціалістів психологічної служби до роботи в умовах інклюзивної освіти.

   Одним з пріоритетних напрямів діяльності залишається налагодження та забезпечення зв’язку між службами і структурами, котрі здійснюють патронат і супровід дітей, особливо тих, котрі опинилися у складних життєвих обставинах, віднесених до так званих « груп ризику».

   Ще одним важливим завданням, яке постало перед психологічною службою, є вдосконалення роботи з дітьми трудових мігрантів.  Необхідно проводити роз’яснювальну роботу з батьками щодо можливих наслідків несвоєчасної підтримки дитини у нових життєвих обставинах та тимчасової відсутності батьків, важливість та оптимальні шляхи підтримання контакту під час відсутності; налагодити схеми співпраці працівників освіти з батьками, особами, які тимчасово заміняють батьків, соціальними службами, службами у справах дітей; акцентувати увагу тимчасових опікунів на значенні освіти для подальшого розвитку та становленні особистості дитини, необхідності забезпечення не лише фізіологічних потреб, а і інших потреб виховання та розвитку дитини; тимчасовим опікунамі педагогічним працівникам відстежувати дозвілля з метою попередження потрапляння дітей в залежності, асоціальні проблеми, по можливості забезпечувати участь дітей в гуртках, волонтерських рухах та інших соціально прийнятних формах дозвілля.

   Вказані проблеми мають системний характер та зумовили розроблення Програми розвитку психологічної системи освіти області, відповідно і нашого району на період до 2012 року, в якій визначені пріоритетні напрями та завдання діяльності органів управління освітою з посилення соціально – психологічного забезпечення навчально – виховного процесу. А тому основним завданням діяльності районного центру практичної психології і соціальної роботи у 2011-2012 навчальному році є організація роботи психологічної служби  системи освіти району, забезпечення її чіткого функціонування відповідно до нормативно – правових документів, здійснення аналізу тенденцій розвитку інституту дитинства та особливостей реформування освіти з наступним вибором пріоритетних напрямів діяльності практичних психологів і соціальних педагогів.

   Головними завданнями діяльності центру на навчальний рік є:

- сприяння повноцінному розвитку особистості учнів на кожному віковому етапі, створенні у них мотивації до самовиховання і саморозвитку;

- забезпеченні індивідуального підходу до кожного учасника навчально – виховного процесу на основі його психолого – педагогічного вивчення;

- профілактиці і корекції відхилень в інтелектуальному і психофізичному розвитку вихованців та учнів;

-  організаційна робота з розвитку мережі служби системи освіти району: приведення у відповідність до нормативів чисельності посад соціальних педагогів;

-   науково – методичне забезпечення діяльності фахівців служби;

-  забезпечення безперервної освіти практичних психологів і соціальних педагогів: організація та проведення постійно діючих семінарів, спецкурсів, майстер – класів;

-  просвітницька діяльність з соціально – психологічних та соціально – педагогічних питань з усіма учасниками навчально – виховного процесу;

-  аналіз, узагальнення та впровадження досвіду кращих спеціалістів служби;

-  впровадження програм щодо формування навичок здорового способу життя, попередження будь – яких форм насильства щодо дітей, запобігання торгівлі дітьми тощо;

-  організаційна робота щодо належних умов праці фахівцям служби;

-  здійснення психологічної експертизи з метою надання особистої допомоги всім учасникам навчально – виховного процесу.

Вирішення завдань сприятиме підвищенню якості і забезпеченню доступності послуг у сфері практичної психології і соціальної роботи, спрямованих на збереження і укріплення здоров’я, створення умов для повноцінного і гармонійного розвитку всіх учасників навчально – виховного процесу, посиленню розвивального і виховного компонентів системи освіти.

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД З ПРОФІЛАКТИКИ ПРОЯВІВ НАСИЛЛЯ В

Проблема насилля в школі надзвичайно актуальна. Про це пишуть газети, методичні видання, про це повідомляють  з екранів телевізорів. Останнім часом зросла велика кількість випадків непорозуміння,емоційного пригнічення,конфліктних ситуацій,а то й фізичного покарання серед учасників навчально-виховного процесу. Будь-яке негативне явище легше попередити,якщо заздалегідь знати причини,що можуть викликати ту чи іншу нестандартну ситуацію.

По-перше,кожен з нас ,хто працює з дітьми,повинен знати правову базу,яка забезпечує нешкідливі та безпечні умови навчання,режим роботи,умови фізичного розвитку та зміцнення здоров’я дітей.

На сьогодні Україна є учасницею міжнародних договорів і угод,спрямованих на захист і гарантування прав та інтересів дитини на досягнення її повного добробуту .Право дітей нашої країни на захист від усіх форм насилля гарантується 28 і 52 статтями Конституції України,відповідно до яких,ніхто не може бути підданий покаранню .Статтею 10 Закону України « Про охорону дитинства « встановлено ,що кожній дитині гарантується право на свободу,особисту недоторканість та захист гідності Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується законом .Конвенція ООН» Про права дитини» у статті 19 гласить про те,що держави-сторони,які є підписантами Конвенції .вживають всі необхідні заходи з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психічного насильства,образи чи зловживань,відсутності піклування чи недбалого брутального поводження та експлуатації .Разом з тим,важливо відзначити,що школа,на думку дітей,є тим місцем,де вони зустрічаються з жорстоким ставленням та знущанням. А це породжує таку ж агресію з боку дитини .Прикро те,що прояви насилля в школах ,виникають через небажання зважати на потреби інших людей,через невміння спілкуватися,надмірну жорстокість.

По-друге, ми повинні знати ,що на формування особистості впливають ряд факторів: вплив суспільства,влади;вплив батьків ,вчителів ,класного колективу,засобів масової інформації,Інтернет. До речі,ситуація в соціально-правовій сфері охорони дитинства в Україні потребує істотних змін ,оскільки ще неврегульований чіткий механізм забезпечення реалізації та контролю за виконанням окремих норм законодавства про права дитини щодо загального поліпшення становища дітей,захисту їхніх інтересів,охорони здоров’я, розвитку,навчання,гарантування дитині збереження власного імені .Дуже часто з екранів телевізорів, моніторів ПК пропагується жорстокість і насилля. Психіка дитини не готова до сприйняття такої маси негативної інформації .Підлітки дуже часто переносять цю модель поведінки в реальне життя .Велику роль відіграє також і колектив,в якому навчається дитина. Це психологічна атмосфера у класі та школі. Вона залежить від гнучкості поведінки школярів та відсутності в них агресивних тенденцій. Гуманізація освіти передбачає зміни і в особистості учнів, і в особистості педагога. Учитель має навчитися ставитися гуманно не лише до учнів,а й до себе. Інакше процес гуманізації буде лише черговим гаслом. Педагог зобов’язаний бути компетентним Часто неправильні  батьківські виховні дії теж приводять до того,що діти потерпають від знущань у школі. Батьки не звертають уваги на скарги дитини ,це веде до того, що вона стає жертвою і мовчки,самотньо страждає від приниження і болю .А дуже часто агресія батьків робить теж дітей агресивними ,і вони ,у свою чергу, мають потребу когось принижувати і пригноблювати,щоб зігнати на комусь власні образи, які йдуть із родини.

 У вирішенні проблеми насилля в школі може допомогти психолог. Однак одному йому ця проблема не під силу .Тільки спільними зусиллями з вчителями-предметниками ,класними керівниками,соціальними педагогами та адміністрацією школи можна говорити про вирішення цієї проблеми.

Запорукою успіху кожного психолога є ефективна діагностика рівня розвитку учнів,що дозволяє побачити позитивну чи негативну динаміку  в процесі формування юної особистості .Будь-яка інформація ,яку може отримати класний керівник із результатів психологічної діагностики,є дуже важливою і корисною .Саме це допоможе у виборі найефективніших методів впливу на особистість вихованця Якщо діагностика –справа рук психолога,то профілактика –це співпраця і соціальних педагогів., і педагога-організатора, і класного керівника ,і заступників директорів шкіл з виховної роботи з психологами У народі кажуть,що разом і батька бити добре .Щоб запобігти насиллю в школі,роботу слід розпочинати з дорослих .Через систему батьківських зборів інформувати про це ганебне явище,вчити батьків бути уважними до своїх дітей та їх проблем,надавати індивідуальні консультації ,рекомендації .Батьки охоче беруть участь у ділових іграх,тренінгах. Педагоги повинні бути компетентними, як працювати з дітьми,що вчиняють насилля,а також вміти вирахувати жертв і вчасно прийти на допомогу дитині. Мабуть варто в кожній школі на початку навчального року провести психолого-педагогічний семінар про насилля та жорстокість у школі ,шляхи запобігання їх проявам .

Насильство в школі майже завжди є спланованим і методично повторюється, а жертвам майже завжди притаманні риси,що відрізняють їх від інших дітей(вони слабкіші,всього бояться,не дають здачі).Якщо таким дітям не допомогти своєчасно,то емоційний стан жертви не дасть їй виявити свої таланти,здібності, укорінить комплекс жертви, зіпсує їй життя. Потрібно переконувати дітей,що вони мають право на захист,що просити допомоги не соромно,а необхідно .У таких великих школах ,як наша, жертви можуть мінятися У менших, як правило, жертва одна й та сама. А ключовим елементом динаміки знущань є дисбаланс сили Учень ,який фізично сильніший,більш зухвалий, впевненіший за інших дітей ,типово знущається з них .Часто старші учні знущаються з молодших або з нових учнів.

Міфом є те ,що ті ,що застосовують насилля,є невпевненими в собі по суті .а тільки прикриваються зовнішньою бравадою .Але це не відповідає дійсності. Їхня самооцінка, здебільшого,є адекватною чи вищою від адекватної .Такі діти походять із сімей,де агресія використовується як спосіб розв’язання конфлікту.

Між фізичним і психологічним насильством розмістилася така форма як третирування(вербальні погрози, образи ,стусани,штовхання). Сюди відносяться і словесні образи.,і приниження етнічного чи статевого характеру. До психологічного насилля слід відносити і таку форму тиску як бойкот-це змова групи про недопущення контактів і спілкування, вигнання з соціуму .Особливо це характерне для підлітків;серед підлітків. існує і сексуальне насилля Воно має сучасне забарвлення «Кібербулінг»- це насилля через Інтернет:сексуально образливі записки,листи,фото,плітки,обмови,відео .Створюється негативна суспільна думка,спрацьовує швидкість передачі масштаби повідомлення інформації .Про Інтернет-небезпеку більшість педагогів та батьків навіть і не задумуються.

В 2010 році Дитячий фонд при ООН(ЮНІСЕФ). оприлюднив такі дані про українських підлітків13-15років Отже,портрет українського підлітка виглядає так:

-91%- вживали алкоголь;

-63%- курили;

-14%- пробували легкий наркотик;

-16%- вступали в статеві стосунки,з них 25% мали незахищений секс;

-24% хлопців і 12% дівчат курять щоденно;

-22%- не знають про шляхи зараження ВІЛ-інфекцією;

-37%- потерпають від насилля серед ровесників.

А про Інтернет-залежних навіть не йде мова.

Особливої уваги потребують діти з учительських сімей .Вони дуже часто стають жертвами психологічного насилля ,як з боку однокласників,так і з боку вчителів-мам Щоб не бути голослівною запрошую вас переглянути короткий відеоролик,який був переглянутий на педраді нашої школи А на завершення хочу закликати всіх нас не бути байдужими любити дітей і життя