Якщо ви зіткнулися з жорстокістю або насильством у своїй сім’ї.

А.Міняєва, директор РЦППСР

Проблема домашнього насильства в наш час є дуже актуальною для нашого регіону. Багато батьків поїхали за кордон на заробітки і залишивши вдома неповнолітніх дітей на іншого батька, опікунів, сусідів, а інколи – кинувши напризволяще. Діти опиняються беззахисними перед фізично і психологічно сильнішими дорослими, які дуже часто використовують ці переваги у власних цілях. Дехто з батьків взагалі вважає, що має право робити зі своєю дитиною все, що заманеться. Можливо,  вони просто не замислюються над тим, що деякі їхні дії можна кваліфікувати як насильство і притягнути їх до адміністративної і кримінальної відповідальності.

Які  дії можна кваліфікувати як насильство? Куди звернутися, як захистити себе у разі вчинення насильства?

В Україні 15 листопада 2001 р. прийнято Закон  “Про попередження насильства в сім’ї”. Цей Закон визначає правові і організаційні основи попередження насильства в сім’ї.

Цим законом визначено перш за все термінологію, яка є особливо важливою при застосуванні юридичних способів захисту. В законі даються  поняття взагалі насильства в сім’ї та окремих видів насильства в сім’ї: сексуального, фізичного, психологічного, економічного.

Отже:

·                     насильства в сім’ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральної шкоди, шкоди його фізичному чи психічному здоров’ю;

·                     фізичне насильство в сім’ї – умисне населення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що  може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності;

·                     сексуальне насильство в сім’ї – протиправне посягання одного члена сім’ї  на статеву недоторканість іншого, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім’ї;

·                     психологічне насильство – насильство пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдатися або завдається шкода психічному здоров’ю;

·                     економічне насильство – умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, одягу, їжі та іншого майна чи коштів, на які постраждали має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного та психічного здоров’я;

Прийняття, облік і розгляд заяв здійснюється за місцем проживання постраждалого від насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства, управлінням або відділом у справах сім’ї і молоді, органами опіки і піклування, службою дільничних інспекторів міліції та кримінальною міліцією у справах неповнолітніх органу внутрішніх справ. Відмова у прийнятті та розгляді заяви не допускається.

Члени сім’ї, які вчинили насильство в сім’ї, несуть кримінальну, адміністративно чи цивільно-правову відповідальність відповідно до закону.

У Законі України “Про охорону дитинства” в ст..10 “Право на захист від усіх форм насильства” записано: “Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності”. Дисципліна і порядок у сім’ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і включають принципи честі та гідності дитини.

Держава здійснює захист дитини від:

·                     усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, у тому числі з боку батьків або осіб, що їх замінюють;

·                     втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин;

·                     залучення до екстремістських релігійних психокультових угрупувань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо.

Держава через органи опіки і піклування, служби у справах неповнолітніх у порядку, встановленому законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною.

Дитина має право особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах неповнолітніх, інших уповноважених органів за  захистом своїх прав, свобод і законних інтересів.